Головна » Різні новини » Хто боїться поширення української мови?

Хто боїться поширення української мови?

21.10.2016 в 06:40 переглядів: 379 коментарів: 0 Різні новини
Чи таке у нас телебачення, як у поляків чи словаків?

Так, за два роки знято декілька українських телефільмів, є непогані публіцистичні програми, а показ російських найбільш одіозно-пропагандистських серіалів заборонений, але все одно «русский мир» панує на телеекрані, нав’язує себе як чи не єдино можлива реальність.

Ідеться не лише про нескінченні фільми «из русской жизни», де не побачиш реального життя реальної Росії; йдеться також, скажімо, про те, що на телеканалі СТБ у майже всіх шоу-програмах беззастережно домінує російська, причому як мова «цивілізована», «городська». Відтак навіть україномовні учасники цих шоу намагаються перейти на російську, бо де-факто її їм нав’язують ведучі.


Автор цих рядків не є прихильником «тотальної українізації»; водночас не можна вважати нормальною ситуацію, коли, за даними перепису населення 2001 року, для 2/3 громадян рідною мовою є українська, для 1/3 – російська. Це – наслідок багаторічної імперсько-шовіністичної практики «обрусіння» та «совєтизації», це – показник постколоніального та постгеноцидного стану України. Такий стан може і повинен бути змінений. Мої колеги Оксана Пахльовська й Ігор Лосєв та автор цих рядків писали про це, ще напередодні Революції гідності і під час неї, ведучи мову про методи деколонізації та змістовної (а не тільки «словесно-філологічної», хоча й остання однозначно потрібна) українізації.

Описання цих методів – це інша тема. Тут же зазначу, що ані національна консолідація (необхідна для вирішення внутрішніх завдань України), ані протистояння агресивній експансії «русского мира» без таких заходів неможливі. Навіть у тому, що стосується війни, ця теза справедлива; так, на фронті з російськими агресорами та їхніми маріонетками самовіддано воює чимало російськомовних українських громадян, але людські втрати могли би бути на десятки, а то й на сотні бійців меншими, якби російська мова не переважала в лексиконі військовиків.

Бо ж у бойових діях вирішальну роль нерідко грають кілька хвилин, якщо не кілька секунд, а швидкість реакції на почуту іншою мовою команду чи перехоплене повідомлення завжди дещо сповільнена. Чи не тому агресори так бояться «правосеків», що накази там віддають переважно українською, і противник не завжди встигає зреагувати?

Але певні політичні сили, тим більше, впливові бізнесові структури всьому цьому противляться, відчуваючи, що в такому разі межі їхнього впливу істотно зменшаться, а то й зійдуть нанівець.

Отож повторю ще раз: «змістовна русифікація», на повну силу розгорнута режимом Януковича, не змінилася рішучою «змістовною українізацією» (бо ж навіть та сама «Вареничная Катюша» – це один із численних інструментів впливу на підсвідомість киян – мовляв, ви живете в «исконно русском городе»). І це все не стихійне явище, це елемент великої політичної гри. Та про участь тих чи інших політиків і політичних сил у ній – іншим разом.

Це все – далеко не вичерпний перелік спостережень і висновків. Наголошую: мова в публічному просторі за українських реалій – вираз більш загальних речей, передусім орієнтацій нашої, прости Боже, «еліти». Проте на рівні мови все не вирішується; українською мовою може не тільки вестися свідома антиукраїнська агітація (днями чув у метро барда з гітарою, який гарно співав уміло скомпоновану пісню про «братовбивчу війну на сході» між «братами-слов’янами», яких на це спровокували неназвані «темні сили»), а й здійснюватися нав’язування цінностей і стереотипів «русского мира».

Отак от почнеш збирати все докупи – і згадуються слова з київського щоденника Дмитра Донцова, написані ним у 1918 році, в часи гетьманування Павла Скоропадського: «На Україні будують Росію». Відомо, чим закінчилася та спроба побудови наполовину України, а наполовину «другої Росії», нехай і не більшовицької, чи не так?

Автор: Сергій Грабовськийкандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників


 
Фотографії по темі
Читайте також:
Комментарії 0
avatar
Copyright © 2016 INFOPORTAL