Головна » Освіта » Квебек та його мова

Квебек та його мова

03.01.2017 в 08:30 переглядів: 186 коментарів: 0 Освіта

В Україні немає різкого кордону між мовними спільнотами: більшість населення вільно розуміє як українську, так і російську, частина російськомовних вважає себе українцями, а дехто регулярно переходить з мови на мову залежно від ситуації.

Але у Канаді – абсолютно інша ситуація. Більшість англомовних мешканців взагалі не розуміють французької. Це стосується і деяких міністрів федерального уряду “двомовної” країни. Частина франкомовних ледь розуміє англійську. “Другу офіційну” вивчають практично як іноземну. Лише 17% канадців вважають себе двомовними, але реальний відсоток напевно менший. Менш ніж 1% населення вважає рідними водночас англійську і французьку, і приблизно стільки ж вживає вдома обидві мови. Решта – АБО англомовні, АБО франкомовні.

Офіційна мова і її права

Квебек – острівець у англомовному морі: кілька мільйонів носіїв французької versus щонайменш 250 мільйонів англофонів Канади і Сполучених Штатів. Щоб не загубити свою мову і ідентичність, квебекцям доводиться постійно захищати і те і друге.

З 1977 року у провінції діє Хартія французької мови (відома також як “Закон 101″). Згідно з Хартією, французька – єдина офіційна мова Квебеку. Спеціальна державна організація – Офіс французької мови слідкує за дотриманням мовного законодавства, розглядає скарги громадян, проводить перевірки підприємств і організацій, допомагає у францизації і пропонує сучасну франкомовну термінологію у різних галузях.

Чого ж вимагає Хартія французької мови?

1) Мова обслуговування – офіційна

Будь-який магазин чи фірма, що взагалі надають комусь послуги, мають робити це офіційною мовою. Ні, вони можуть робити це і іншими мовами, але якщо клієнт вимагає перейти на офіційну – зобов’язані це зробити. Якщо вас відмовилися обслуговувати офіційною мовою – можна подати скаргу до державного Офісу французької мови.

2) Мова вивісок і зовнішньої реклами – офіційна

Усі вивіски мають бути офіційною мовою. Можна додати й англійський напис, але розмір літер має становити не більш як 3/4 від розміру літер “офіційного” напису.

3) На роботі – офіційна мова

Кожен громадянин має право вживати на роботі офіційну мову.

У компаніях від 50 співробітників і більше, робочою мовою має бути офіційна. Такі компанії мають пройти перевірку Офісу французької мови і отримати “сертифікат францизації”. Офіційна мова має вживатися на всіх рівнях. Зокрема, менеджери мають вільно володіти офіційною мовою, бо співробітники мають право спілкуватися з ними виключно “по-офіційному”.

4) Школи – офіційною мовою

Якщо хтось з батьків ходив до англійської школи на території Канади, то дитина має право на безкоштовну державну англійську школу. Якщо ні – вчиться виключно офіційною мовою. Це значить, что практично всі діти іммігрантів і майже всі діти франкомовних вчаться офіційною мовою. Щоправда, у провінції діє три англомовних університети і багато англомовних коледжів. Держава не обмежує туди доступ.

5) Двомовні муніципалітети – справді двомовні

Муніципалітет може отримати статус двомовного, якщо більше половини жителів – англомовні. Це не звільняє мерію від вживання офіційної мови – просто вона має право паралельно вживати ще й неофіційну.

quebec2

Зрозуміло, що усі державні організації провінційного рівня працюють виключно офіційною мовою (хоча можуть надавати окремі послуги й англійською – за бажанням громадянина).

Хартія не торкається приватного життя громадян (спілкування вдома, на вулиці, у ресторані), а виключно громадської сфери (наприклад мова обслуговування). Само собою, вона не поширюється на індіанські і інуїтські (ескімоські) автономії і резервації (які живуть за своїми правилами).

Хартія не торкається приватного життя громадян (спілкування вдома, на вулиці, у ресторані), а виключно громадської сфери (наприклад мова обслуговування).

Дехто вважає “Закон 101″ ледь не “нацистським”. Контраргументи доволі знайомі: “яка різниця, якою мовою розмовляти?”, “чому держава нав’язує офіційну мову?”, “ніхто ж і так не забороняв вам спілкуватися вашою мовою поміж собою!”, “продавець відмовляється відповідати вам вашою мовою? Ну то йдіть до іншого магазину – які проблеми?!” Тощо тощо. Такі люди впевнені, що “ніяких проблем з французькою нема”.

Насправді ж, закон часто порушують. Ще й сьогодні у Монреалі цілком реально почути від продавця: “I don’t speak French!”. Щоправда, у більшості випадків це буде іммігрант або приїжджий з іншої провінції. Адже більшість квебекських англофонів тепер володіють французькою – саме завдяки “фашистському” закону. А от років 50 тому таких було дуже і дуже мало.
Важливо:http://lingvoportal.blogspot.com

Фотографії по темі
Читайте також:
Комментарії 0
avatar
Copyright © 2016 INFOPORTAL