Головна » Різні новини » Литовська мова в ефірі

Литовська мова в ефірі

06.01.2017 в 08:54 переглядів: 279 коментарів: 0 Різні новини

А як щодо ЗМІ? Чи регулюється законом, наприклад, якою мовою повинні говорити ведучі?

Д.: Так, це є в законі. Якщо хтось говорить не державною мовою, переклад литовською обов’язковий. Але є передачі, наприклад, мовою меншин – і на радіо, і на телебаченні.

Є якісь квоти?

Д.: Це регулює інший закон, але є передачі на громадському радіо і телебаченні на мовах меншин: білоруською, польською, російською, українською. У нас був випадок, що на мові нацменшини почали видавати газету у районі, де живе меншина – і це не було вигідно.

Закрили газету, бо не було читачів. Громадське телебачення і радіо, звісно, державною мовою. У нас ретранслюють російські чи англійські телеканали, програми на яких уже розпочинають субтитрувати литовською. Споживач хоче, щоб так було.

Фільми у кінотеатрах якою мовою?

Д.: Литовською. Державна мова обов’язкова. Дитячі фільми – дубляж, для дорослих – субтитри. Часом теж дубляж, але це не обов’язково. Спектаклі теж, але є винятки, наприклад, російський драматичний театр грає російською мовою.

Ю.: У Законі про державну мову вказано, що у Литві аудіовізуальні програми, які публічно демонструються, повинні мати дубляж або субтитри державною мовою, але є винятки.

Є спеціальні сеанси мовою оригіналу, про це завчасно оголошують. Зазвичай це буває для спеціальної аудиторії – для меншин, або якщо це навчальні фільми.

Чи співпрацюєте з такими ж комісіями в інших країнах?

Д.: Наша мовна комісія є членом Європейської федерації національних мовних інституцій EFNIL (European Federation of National Institutions for Language), кожного року в нас відбуваються зустрічі та конференції.

Минулого року річна конференція EFNIL була у Вільнюсі, де ми обговорювали ряд питань, зокрема про інформаційні технології, переклади, словники.

На таких подіях зустрічаються представники офіційних інституцій та науковці з мовних дослідницьких закладів, університетів. Наприклад, Францію представляє Французький культурний центр, Британію – Британська Рада. Цього року будемо говорити про мову науки.

Які повинні бути передумови в суспільстві, щоб було створено державну мовну комісію? Чи можливо це зробити без люстрації?

Д.: В суспільстві потрібна згода, щоб більшість прийняла певні правила. У 1991, коли ми здобули незалежність, і потім, коли було прийнято Конституцію, була суспільна згода.

Якщо політизувати такі інституції, як Державна мовна комісія, тоді, звісно, буде важко працювати. Але якщо важливе використання мови, то це інша справа.

Ю.: У вас в Україні це, звісно, складно, та ми і не в праві давати поради. Мабуть, треба знайти світлі голови із російського середовища і з ними якось шукати спільну мову.

Д.: В Литві мовна політика дуже хвилює суспільство. Бо мова – це частина ідентичності, частина державності. Мовна політика відрізняється від політики загалом, але це частина державної політики. Коли ці речі зливаються, тоді буває не дуже добре. Ці речі потрібно обговорювати в суспільстві, щоб був консенсус.

У нас про тих, хто захищає українську мову, кажуть націоналіст.

Ю.: Так, бандерівець (сміється). Тільки про те, що Бандера сидів у в’язниці в німців, ніхто не знає.

А чи є у Литві агресивні організації, нелояльні до литовської державності?

Д.: Ми не можемо сказати, лояльні вони чи ні. У нас є, звичайно, політичні організації меншин, одна з них тепер у чинній владній коаліції.

Якщо ж говорити про російськомовне населення, то воно сконцентроване у великих містах: Вільнюс, Клайпеда. Тут теж є російські школи, але вони закриваються, бо багато росіян після 1990 року віддають своїх дітей в литовські школи.

 

Зліва направо Юратє Пальонітє, заступниця голови Комісії, та Дайва Вайшнєне, голова Комісії

Ю.: Частина виїхала, а ті, що бачили перспективи тут, своїх дітей віддавали в литовські школи. Є такі сім’ї, де друге-третє покоління не говорить російською – спілкуються англійською.

Литовською, звісно, теж, адже вони закінчили литовські школи. Ми не бачимо проблеми, бо вони досить добре інтегровані в наше суспільство. На вулицях ви можете почути і російську, і польську – жоден закон не може заборонити говорити рідною мовою.

Якщо мене щось запитують туристи з Росії, я їм відповідаю російською. Це людські стосунки. Але є сфера, де мусить бути державна мова. Якщо там її не буде – її не буде взагалі.

В Україні досі немає такої комісії. На вашу думку, якби не було створено Державну комісію литовської мови та мовну інспекцію 20 років тому, якою могла б бути ситуація у Литві зараз?

Ю.: Про це важко говорити, але напевно, все-таки було б гірше, набагато гірше. Якось з Данії приїжджав представник аналогічної комісії, ми його запитуємо: що ви робите, якщо ви даєте рекомендації, а вас не слухають? А він дивується: як це не слухають?

Якщо спеціаліст дає пораду, то його слухають. Чесно кажучи, ми – люди радянські (сміється). А радянські люди роблять так: якщо не тюрма і не штраф, то й не треба. Тому добре, що у пострадянських країнах є мовні комісії та інспекції.

Звісно, зараз ми все менше ставимо суворих вимог, більше даємо рекомендацій, але ще зовсім недавно, після здобуття незалежності, був період, коли треба було діяти більш жорстко.

Д.: Це все дуже залежить від історичних обставин. У Данії у Конституції не написано, що данська – державна мова. Ми запитали, чому? А тому, що кожен це й так знає.

Часом нам кажуть жартома: бачите, у Великобританії немає комісії державної мови, але мова процвітає. Я тоді кажу, що якби в Литві литовська мова як офіційна мова була з 15 століття, без перерви, без впливів і домінування інших мов, тоді б у нас, напевно, теж не було би потреби в мовній комісії та інспекції.

Коли кажуть, що в Британії все можна, і що там немає кодифікованої мови, я кажу: в Британському парламенті ви не будете говорити так, як ви говорите на вулиці.

Бо там є соціальні верстви, які дуже добре розуміють, якою мовою і які норми цієї мови ви повинні вживати, яких стандартів дотримуватися. Це суспільство, яке складалося історично століттями.

У Франції в 16 столітті був виданий перший декрет короля про використання французької мови в судовій практиці. Це – перший юридичний мовний закон. Що було у нас у 16 столітті? Перша книга литовською мовою, така малесенька. Чи можемо ми це порівнювати? Звісно, що не можемо.

Ю.: Так що трішечки потрібно і натиснути.

Фотографії по темі
Читайте також:
Комментарії 0
avatar
Copyright © 2016 INFOPORTAL