Головна » Освіта » Мовний менеджмент по-українськи

Мовний менеджмент по-українськи

31.01.2017 в 08:47 переглядів: 196 коментарів: 0 Освіта

У медіях та в соціальних мережах уже тиждень не вщухають мовні баталії. Спровокувало таку ситуацію внесення на розгляд Верховної Ради одразу трьох мовних законопроектів.

Як народні обранці, так і пересічні українці реагують типово.

Нардепи вже забули, який саме законопроект підписали, бо часто поставили свій автограф на двох із них. Тому здебільшого відхрещуються і відмовляються давати коментарі пресі. Пересічні ж українці миттєво стали експертами з мовної політики – у Facebook котиться хвиля мемів, жартів та душевних терзань на мовну тему. Здається, тільки зовсім ледачий не прокоментував це питання.

Водночас фахівці з мовної політики не встигають роздруковувати та опрацьовувати всі нові статті та блоги з аналізом законопроектів.

Лінгвісти фіксують у нотатниках новотвори – мовна поліція, мовний патруль, шпрехенфюрери та метафори й гіперболи – мовна битва за Україну, тест на ефективність комунікації влади та суспільства, війна за ідентичність, в’язниця за мову, розстріл за суржик, мовний інспектор у плащі Бетмена та ін.

Захисники російської вже встигли охрестити законопроекти “драконівськими” та “пещерними”.

Можна було б знизати плечима, іронічно посміхнутися та просто піти далі. Мовляв, ще тиждень погомонять і минеться. Жоден із законопроектів не ухвалять, це ігри політиків, які відволікають людей від інших проблем – на такі песимістично-скептичні думки часто можна натрапити в мережі.

Проте, можна подивитися на це інакше, під іншим кутом зору. Ми є свідками того, як у країні народжується мовний менеджмент. Основна його відмінність від мовної політики полягає в тому, що йдеться не про нав’язування певного плану дій у мовній сфері зверху, від держави, а про постійну боротьбу за владу, битву інтересів, враховування громадських ініціатив. Це результат постмайданних прагнень, який нарешті поширився і на мовну сферу.

Що таке мовний менеджмент?

Хрестоматійне визначення цього поняття передбачає “спроби певної особи чи інституції із владними повноваженнями змінити мовні практики чи переконання групи осіб; це політичний акт, який народжується з віри в те, що теперішні практики та переконання неадекватні чи небажані та потребують змін” (Bernard Spolsky, Language Management, 2011, p. 181).

Саме це зараз відбувається в Україні. Не відволікання від невдалих реформ, а спроба запровадити зміни у мовнополітичній сфері. Які, звісно, наштовхуються на шалений спротив – як системи, так і частини суспільства.

Хто може стати “мовним менеджером”?

Як зазначає Бернард Спольскі, учасниками мовного менеджменту можуть бути творці Конституції, законодавці; судді, котрі тлумачать мовні закони; урядовці, котрі визначають правила та встановлюють бюджет; урядові інституції, котрі впроваджують політику щодо статусу та застосування мов і бюрократи, які безпосередньо здійснюють та оцінюють мовну політику.

Важливими учасниками мовного менеджменту соціолінгвісти теж вважають мовних активістів. Попри те, що їм часто не вистачає владних повноважень, щоб безпосередньо запровадити зміни, вони блискуче володіють інструментами лобіювання, поширення ідеологій, переконання та залучення на свій бік.

Зрештою, повноцінним учасником мовного менеджменту може стати і пересічний громадянин – вдалий пост у Facebook в інформаційному суспільстві часом здатен переконати більше, ніж довга парламентська промова.

Для чого існує мовний менеджмент?

Його ключовими завданнями насамперед є регулювання мовних відносин у багатомовних країнах, культивування державної мови та захист прав національних меншин.

Звісно, можуть виникати й інші вимоги відповідно до потреб громадян та динаміки розвитку мовної системи – зміна орфографічної системи, правопису тощо.

Як виглядають свіжоспечені мовні закони у світлі теорії і практики мовного менеджменту?

Отже зареєстровано три законопроекти:

– “Про мови в Україні” №5556, зареєстрований 19 грудня 2016 року;

– “Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні” №5669, зареєстрований 19 січня 2017 року;

– “Про державну мову” №5670, зареєстрований 19 січня 2017 року.

Лайфхак для ледачих – почитайте порівняльні таблиці до законопроектів, вони коротші за обсягом і вказують саме на зміни порівняно з чинним мовним законом.

Що об’єднує три законопроекти?

У всіх текстах підкреслено те, що йдеться про регулювання мови тільки у державному та публічному вжитку, проект №5670 не дарма називається “Про державну мову” – у тексті послідовно вживається саме термін державна мова, що, по-перше, повсякчас підкреслює регулювання мови передусім у державному секторі, по-друге, апелює до мови як до символу державності.

Об’єднавчим чинником є й критика закону Ківалова-Колесніченка, який нардеп Андрій Тетерук влучно назвав законом трьох, а не двох К – Кремля-Ківалова-Колесніченка.

Ще один момент, який об’єднує – автори всіх проектів стверджують, що на їх запровадження не потрібні додаткові кошти з держбюджету. Чесно кажучи, трішки лукавлять. Адже принаймні два законопроекти – №5669 та №5670 передбачають впровадження нових інституцій – Національної комісії зі стандартів державної мови, Центру української мови, Термінологічного центру української мови та Уповноваженого із захисту державної мови включно з службою мовних інспекторів (законопроект №5670) чи Уповноваженого із захисту державної мови, мов національних меншин, регіональних (міноритарних) мов (законопроект №5669). Проте, як показує світовий досвід, інвестиції в культуру, зазвичай повертаються сторицею.
Важливо:http://lingvoportal.blogspot.com/p/blog-page_1973.html

Фотографії по темі
Читайте також:
Комментарії 0
avatar
Copyright © 2016 INFOPORTAL